З досвіду куратора

Випуск 2022 (біологічно-хімічний профіль)

Випуск 2022

https://drive.google.com/drive/folders/1KtW4q-CGpTQtPAmtn8jUFyPZtSgh5HQk

Випускний 2019

            







     З давніх-давен славилася Україна таким звичаєм, як ворожіння у ніч на Андрія. Ця давня традиція – прекрасний витвір людської фантазії, призабутої сьогодні. 12 грудня напередодні  свята Андрія гімназисти 6 (10)-А класу  повернули цій традиції життя, неначе ожила одна із сторінок молодості наших матерів і бабусь, а саме ігри, забави нашого народу. Гостей свята частували варениками, пампушками, узваром та солодощами.

     Міцний наш рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!

 

       

   

   7-8 жовтня ми знову вирушили в Карпати... здійснили дводенну мандрівку Українськими Карпатами. Перший день поїздки збагатив знання гімназистів про відомі замки України, а саме перший відвіданий замок був старовинний палац XlX ст., побудований графом Фрідріхом Шерборном в мальовничому урочищі Берегвар в долині річки Латориця в передгір'ї вулканічного хребта Карпат. Далі, рухаючись вздовж тієї ж річки Латориця нас чекав славнозвісний Замок Паланок, це древнє місто-фортеця манило нас своєю величчю та надзвичайно вишуканою архітектурою, Гімназисти з великим захопленням слухали історію замку, про  його володарів та оборонну спроможність. Завершальним замком був Чинадієвський XlV-XlX ст., який був дуже зруйнований під час Другої Світової війни, зараз він реставрується.
 

 На другий день ми побували на найбільшомузагадковому озері Карпат Синєвир, багатому на легенди, його ще називають Морським Оком Карпат.

  А також милувались мальовничими краєвидами Українських гір, побувавши у високогірному селі Пилипець (15ст) у підніжжя гори Гимба та спускаючись на канатній дорозі гірського масиву Полонини Боржава. Гімназисти, безсумнівно, набравшись позитиву, сил та енергії в гір, чекають з нетерпінням наступної поїздки, щоб відкрити ще інші таємниці, що приховують наші Українські містичні Карпати.

 

Свято Останнього дзвоника, попереду іспити та довгоочікуваний відпочинок в Карпатах!!

y

         

                                                                                                                                                                                                                                                                    Ми на вічному шляху до Шевченка...Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. 

Зараз ми переживаємо нелегкі часи. Починаючи з Майдану, через страхіття війни і по-сьогодні нас супроводжують слова Тараса Григоровича Шевченка:

Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

Шевченків «Заповіт» до добра кличе світ. 

                                                Кобзаря сила до щастя народ побудила.

 Хто Шевченка знає ,той край свій кохає.

 «Кобзар»- народної мудрості буквар. 

Де правда Кобзаря ходила , там розцвіла народна сила. 

Шевченкова правда чиста й ясна, тому й прекрасна

Вікторина «Що мені відомо про Т.Г.Шевченка?»

1. Назвіть рік видання першого Шевченкового «Кобзаря». (1840р.)

2. Пан, у якого Тарас служив козачком. (Енгельгард)

3. Назвіть ім’я художника, який допоміг Шевченкові звільнитися від кріпацтва?    (К.Брюллов)

4. Портрети яких українських письменників намалював Шевченко?  
(М. Вовчок 1859р., Є Гребінка1837р.)

5. У якому році було видано першу збірку, скільки творів до неї увійшло?    (1840, 8 творів)

6. Девіз Шевченка – засланця. («Караюсь, мучусь, але не каюсь»)

7. Скільки відомо фотографій Т.Шевченка? (11)

8. Скільки портретів намалював Т.Шевченко (150)

9. Скількома мовами перекладений «Заповіт» (Стома)

10. Коли було перезаховано тіло Шевченка? (22.05.1861року)

11. Які мови знав Шевченко? (Українську, російську, польську, французьку, латину)

 Our school trip to  L'vyv, admiring its amazing places and visiting the theatre

Merry Christmas and Happy New 2017 Year!!!

Congratulations!!! В 2015-2016 н.р. 4-а займає знову 1 місце за результатами пошуково-дослідницьких робіт. Молодці!😊

Пошуково-дослідницька діяльність моїх учнів

  Кожно        Кожного року ми випускаємо дітей і кажемо «Таких вже у нас більше не буде», пізніше через деякий час ми тішимося їхніми досягненнями, пишаємось їхніми успіхами, високими результатами на їхній життєвій ниві. І коли, зустрівши їх чи їхніх батьків, вони дякують нам за набутий багаж знань та вмінь, за виховання тих  духовних цінностей, які стали своєрідним благословенням в їхнє доросле життя, ми усвідомлюємо, що  є невід’ємною частинкою їхнього шкільного життя, та наскільки ми є важливими людьми в їхньому розвитку та встановленні їх як особистості, в їхній самореалізації в подальшому життєвому шляху.

    Три роки тому я познайомилась з своїми новими вихованцями. Дивлячись на мене своїми допитливими розумними очима, вони мені здались такими дитячими, несміливими, неначе повністю покладали всі свої надії та очікування на мене як на єдину,найріднішу людину, яку вони вже знають в стінах нового закладу. Поспілкувавшись з ними, я побачила, що це  активні, настирливі, амбітні особистості, готові до нових відкриттів, ініціативні, творчі, деколи вперті та принципові, такі всі різні, що інколи мені було важко об’єднати їх в одне ціле. Мої вихованці, ще тоді учні 1-А класу, завжди шукали способи для самовираження, тішились щонайменшими індивідуальними та класними досягненнями, перемогами в різноманітних конкурсах та змаганнях. Це їх набагато здружило та згуртувало. Проте, мене як куратора і вчителя-предметника турбує не тільки атмосфера в класі,  а й їхня навчальна діяльність, а саме підвищення їхньої пізнавальної активності.    У своїй практиці  я завжди намагаюсь кожному учневі пропонувати індивідуальну методичну та педагогічну увагу і участь, які ґрунтуються на аналізі особистісних  навчальних потреб і відповідальності. Дійшла  висновку, що для забезпечення активної пізнавальної навчальної діяльності учнів потрібно розвивати спочатку пізнавальний інтерес, тобто мотивацію, який в свою чергу буде стимулювати їх до пошуку нової інформації, до творчості і приведе до високої пізнавальної навчальної активності. Учням важко засвоювати навчальний матеріал, який не відповідає потребі в його вивченні й не вимагає розумового напруження в навчанні, емоційних переживань. Тому, орієнтуючись на різнобічний розвиток своїх вихованців і завдяки пошуково-дослідницькій діяльності учнів, яка вже роками успішно проводиться в гімназії, я переконалась, що цей метод є найкращим для них. Адже як сказав Ф.Дістервег « Будь-який метод поганий, якщо привчає учня до пасивності, і гарний, якщо пробуджує в ньому самодіяльність». Вже другий рік поспіль у рейтингу гімназії за кількісними та якісними показниками пошуково-дослідницькоїдіяльності мої вихованці посідають 1 місце. Учні захищали по 2-3 роботи на конкурсі, щоє свідченням різносторонності їх інтересів.

        Але звичайно не було би успіху у мене з моїм класом протягом трьох років, якби не любов до дітей та взаємодовіра. Вважаю, що правильно організована навчально-виховна робота є одним із засобів ефективного навчання та розвитку дітей. Тому, ми-педагоги повинні бути тим вогником, який би підсилював внутрішню мотивацію дитини, зачаровував би глибиною своїх знань, і тоді наші випускники будуть всебічно-розвинутими, впевненими у своєму професійному рості.

Сичевська Катерина

Я здобула 3 перемоги минулого року у конкурсі-захисті з англійської мови, хімії та трудового навчання. Я не очікувала таких високих результатів. І надалі хочу писати пошукові роботи, зокрема з англійської мови.

Салдат Максим

Спершу нам було страшно писати пошуково-дослідницьку роботу, але згодом ми зрозуміли: якщо вибрати цікаву тему і добре підготувати матеріал – це приносить радість від роботи і, звичайно, успішний результат.

Гудим Марко

Я написав 5 пошуково-дослідницьких робіт з тих предметів, що мені подобались, і я хотів все більше почерпнути знань: цікаво пізнавати те, чого ти раніше не знав.

СЦЕНАРІЙ

                                              РОДИННОГО СВЯТА

«Без сім’ї і свого роду –

немає нації, народу»

               (Звучить пісня «Україно моя любов»)

Ведуча:      На білому світі є різні країни,

                   Де ріки ліси і лани…

Та тільки одна на землі Україна,

А ми – її доньки й сини.

Ведучий:   Усюди є небо і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть…

Та тільки одну Батьківщину ми маєм…

Її Україною звуть.

(Під мелодію пісні «Україно моя любов» виходять хлопчик і дівчинка і виносять хліб і сіль)

Ведуча:      Хліб – символ життя. З давніх-давен він у великій пошані в народу. Не даремно у молитві «Отче наш» люди як великої милості просили не забирати в них хліб, бо він – не просто основа життя. Хліб – то саме життя.

         (Діти сходять зі сцени в зал і кладуть хліб на стіл)

Ведучий:   Україна – це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Це наша – Батьківщина. І на пам’ять про наше свято  ми хочемо вручити вам пам’ятні емблеми.

Учень:       «Родина», «рід» - які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті

Бо всі ми з вами галочки на дереві, Що вже стоїть віки.

Це дерево – наш славний родовід.

Це батько, мати, прадід твій і дід.

                  

Ведуча:      Щодень ми починаємо і закінчуємо в рідній домівці разом зі своєю сім’єю. Уранці прокидаємось зі сподіваннями на вдалий день, а ввечері поспішаємо поділитись з рідними своїми успіхами, невдачами, тривогами. Тільки в рідній улюбленій оселі, поруч із родиною, ми завжди знайдемо розраду і утіху. Тільки для своєї родини наші перемоги, захоплення мрії мають ціну, тільки тут – наше сумління і душа

Ведучий:   Родина – це найдорожче, що ми маємо. Навіть якщо пройдуть роки, минуть десятиріччя, доля закине нас на чужину, нас тягне повернутися сюди, до рідного краю, у свою оселю, щоб почути запах свіжоспеченого хліба, пампушок, борщу, мрійливий мамин голос, що заспівує…

(У виконанні мами звучить пісня «Виростеш ти сину»)

Ведуча:      Рідний край… починається від батьківського порога, стежини, тополі стрункої біля хати, барвінку, який ніжно стелиться в садочку. А ще починається він їз прадавніх коренів твого роду. Сьогодні ми будемо говорити про рід. Бо кожен із нас є представником трьох великих родів – своєї родини, свого міста чи села, свого народу.

Ведучий:   Давайте замислимося над словом «рідний». Воно означає «близький», «дорогий». А від якого слова воно утворилося? Від слова «рід». Вдумаймось у це.  Слово «рідний» пов’язане з родом, із народженням. Рідний тобі – це не лише близький, дорогий тобі, а ще й одного роду.

Ведуча:      Так, ми кажемо «мої рідні», коли говоримо про сім’ю. У кожного з нас є родина. Це найдорожчі нам, люди які нас найбільше люблять, розуміють, тому що ми теж для них рідні. І ми їх також найбільше любимо, без них не уявляємо свого життя.

Учень:        У полі калина, у полі червона

Хорошенько цвіте.

Ой, роде наш красний, Роде наш прекрасний

Не цураймося, признаваймося,

Бо багацько нас є.

Учень:       Що перший цвіточок –

То рідний батечко.

Що другий цвіточок – То рідна ненька.

А третій цвіточок – рідна сторононька

Ведучий:   Кожен народ маж пам’ятати своє коріння, тоді він не згасне, бо «буз коріння –   немає насіння».

Ведуча:      Родовід, рід, родина, рідня. Слова одного кореня, які здавна в Україні вважалися святими. Народні традиції виховують із дитинства в людині глибоку повагу до святинь. Від покоління до покоління передають секрети майстерності, вшановуються ті члени родини, які своїми талантами та працелюбністю звеличують і підносять свій рід.

Ведучий:   Отож зараз запрошуємо на виїзне засідання геральдистів 1(5)-А.  Девіз «Будь достойним честі свого роду». Просимо учасників представити свої герби.

Учень:       Ліси виростають родинами в горах,

Чайки відлітають у вирій гуртами,

Родинами плавають риби у морі.

І хмари гуртами летять над містами.

І десь астронавт у безмежнім просторі,

І десь мореплавець у чорну годину

І сивий дідусь у самотньому горі –

Усі вони мріють про рідну родину.

Ста друзів не стане у справжньому горі,

Завляться плани, мільйони й плати,

Та сяйвом рятунку в життєвому морі

Завжди для нас будуть родина і мати.

Ведуча:      Сьогодні ми також зібрались тут, щоб показати, які таланти мають родини нашого класу.

Учень:       Багато талантів ми маємо:

Співаємо добре і граємо.

Та зараз танок ми для рідних станцюємо,

Ми вам це танок подаруємо.

Ведучий:   Українська народна пісня, український танець – то живий скарб, що передається від покоління до покоління, несучи радість  і смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу, натхнення. Пісня робить неможливе. І в радості, і вгорі з нами були пісня і танець. І зараз м запрошуємо вас на конкурс найкраща інсценізація української жартівливої пісні.

Ведуча:      Ми до батьків сказати хочемо слово,

Сповнене ніжності і любові.

Бо без батьків чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жару,

Без нашого родинного гнізда.

Учень:       Ми любим вас кохані мами  й тати,

І вам бажаємо здоров’я ми багато,

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи

І щоб в житті ніколи не хворіли.

Учень:       Хоч часом ми буваємо нечемні,

І уже ви хвилюєтесь за нас,

Але у серці знаємо напевно,

Ми білише радуємо вас.

Учень:       Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб ви були Щасливі і здорові

На многії і многіїї літа.

Учень:       Хай щастя і радість вам ллються рікою,

Щоб ви не стрічались ніколи з журбою.

Хай пісня пісня дзвінка виграє на вустах,

Хай смутку ніколи не буде в очах.

Учень:       О мамо рідна! Я до рук твоїх тулюся,

Я відчуваю серцем тугу твою й біль,

Я рід твій буду шанувати й пам’ятати

Матусю рідна, ти мені повір!

Учень:       Я дітям розкажу про твого діда

Про прадіда і як вони жили,

Які таланти бабці мої мали,

Якими в молодості гарними були.

Учень:       Я покажу своїм малим, як бабця вишивала,

Де дід поля на тракторі орав,

Де батько посадив свої берізки

Куди малими їздили купатися на став.

Учень:       Пишайтеся, мої рідненьки,

Талантами прекрасної сім’ї!

Шануйте рід свій, свою неньку,

Таких не буде на землі.

Бо наша Україна – це родина.

Бо спокій і добробут – це сім’я.

І в горі й щасті – в будь-яку годину

Мене підтримає моя сім’я.

Ведучий:   Сьогодні ми маємо  можливість помилуватися виробами, які створили працьовиті й неповторні руки наших матусь, татусів, бабусь і дідусів.

Ведуча:      Тож давайте оглянемо нашу виставку. У кожній сім’ї свої захоплення – мами й дівчатка шиють, вишивають, готують; тати й хлопчики – майструють, займаються ремонтом. Ми із задоволенням запрошуємо всіх подивитися  чудові вироби, які прикрасили наше свято. На них приємно подивитись, вони створюють затишок у нашому домі. Покращують настрій. Скільки фантазії, праці вкладено в них!... Давайте попросимо наших учасників поділитися секретами майстерності.

Учень:       Сьогодні родинне свято у нас,

На нього зібралися в перший раз,

Ми про родини свої вам розкажемо

І таланти свої охоче покажемо.

         (Батьки і діти представляють найкращі свої вироби.)

Ведучий:  Мама! Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжне? У матері добрі й ласкаві руки, найвірніше й найласкавіше серце – в ньому ніколи не згасає любов , воно ніколи не залишається байдужим. І скільки б тобі не було років – п’ять чи п’ятдесят - тобі завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Чим більше твоя любов до матері, її ласка, її погляд. Чим більша твоя любо до матері, тим світліше й радісніше твоє життя.

Ведуча:      Мама перший учитель і друг, найближчий і вірний порадник. Народ завжди високо цінував маті. Вона наділена найсвітлішими рисами, вона – берегиня сімейного затишку, вірна дружина, захисниця своїх дітей.

Учень:       Підняли мене з колиски

Ніжні руки мами,

Берегли від горя-лиха

Днями і ночами.

Вчили на землі стояти,

І ходити вчили,

І коли бувало важко,

Додавали сили.

Працьовиті і невтомні,

Ласкою зігріті,

Руки мамині для мене –

найсвятіші в світі

Учень:      Мамині руки – щедрі й робочі –

Втоми не знають з ранку й до ночі.

Вранці, коли ще усі спочивають,

Сонце, напевно, вони підіймають.

Мамині руки – ніжні і милі –

Воду ранкову з криниці носили.

Діти плескались, діти вмивались,

Сонцю і матері щиро всміхались.

Їх теплотою щоранку зігріті,

Йдуть в дитсадочок усміхнені діти.

Мамині руки – добрі, ласкаві –

Всюди в пошані, всюди у славі.

І на заводі біля верстата,

                   В полі, у школі – всюди їх знати.

                   Мамині руки все вміють робити,

                   Як же ці руки нам не любити…

Учень:       Матуся наша – це завжди святиня,

Промінчик сонця, крапелька роси,

Бо наша мама славна берегиня,

Матуся наша – втілення краси.

Ведучий:   Всі наші матусі хороші господині. І сьогодні вони покажуть нам свої кулінарні витвори і поділяться рецептами, адже деякі родини приготували свої неповторні фірмові страви. А скуштуємо ми їх за святковим чаюванням. Отож просимо наших кулінарів поділитися рецептами своїх фірмових родинних страв.

(Конкурс «Фірмова родинна страва»)

Учень:       Своїй мамі я б подарувала небо,

І веселку, й співи солов'я,

Та сьогодні подарую твір,

Що навчилась грати я.

                                      (Учениця виконує музичний твір на фортепіано)

Учень:       Матуся гарна й чарівна,

Радість нам дарує лиш вона.

Сотні справ вона зробити може,

Пил і бруд без «Тайда » переможе!

А щоб матусі працювалось веселіше

На саксофоні я зіграю їй скоріше.

                        (Учень виконує музичний твір на саксофоні)

Ведуча:      Як важко іноді буває матері віддавати вже дорослу дочку в іншу сім’ю. Ось вона росла у матері на очах, леліяла, виховувала, доглядала..., а потім – віддай її…

Ведучий:  Мабуть, так само нелегко було і нашій «мамі» - першій вчительці – віддати нас наступним вчителям.

Ведуча:      А може навпаки, швидше хотілося «спихнути » нас із рук?

Ведучий:  А зараз ми у неї запитаємо: чи легко Вам було розлучатися з нами? Чи сумуєте без нас?

                              (Виступ першої вчительки)

Ведуча:    З того часу, як ми пішли від Вас, пролетіло літо! І тепер ми вже в                  першому гімназійному класі. Пропонуємо Вам наше бачення 

                  шкільного життя

                  (Пісня-танець «Чого вчать у школі?»)

Учень:     Вчитель! Ледь не з колиски звичне

Краще з найкращих звань

Слово м'яке й величне, -

Символ добра і знань.

Учень:     Вчитель! Живе,

Щоб квітла земля і ми, -

Вчитель веде до світла

Робить дітей людьми.

Учень:     Спасибі, що ви нас любите

Хоч строгі ви буваєте не раз.

За те, що мислити нас учите,

За все, що робите для нас.

                  Та дечому і ми вас можемо навчити.

                  А саме, як себе потрібно захистити.

                        (Сценка «Латинська мова»)

Внук:       Cool, кльово, класс

Дідусь:    Онучку, може вже час виконувати домашнє завдання?

Внук:     Ну, діду, що ти

Адже я такий крутий кент,

А ти мій імідж

Брейканув в момент

Ой, перший лесон в нас

Латинська мова

А я не можу вивчити ні слова

Дідусь:   Щоб ( у котрий вже раз)

Не починати цю розмову,

Я розкажу тобі,

Чому потрібно вчити

Цю латинську мову.

Було це так

(На уроці латинської мови в гімназії, коли дідусь ще був молодим)

Вчителька:    Діти, читаємо разом
     Poema, rhetorica, elephanus, mathematica,

                         Terra, Europa, patria...

(Учень, що грає діда в юності засинає. Він опиняється в середньовічній школі ( університеті)

Профессор:     Hot ate lene! Europa est terra. Italia est in Europa. Roma est in 

                          Italia. Italia patria nostra est.

Профессор до учня: 

                         Monstra Italiam in tabula.

Учень:            О, Боже, де я?  

                         Що це?

                         Я - п'юпілус, гімназіус Юкрейн?

Студент№1:   What is he saying?

Студент№2:   Іхт ніхт ферштейн.

Профессор:     Punite discipuli Mali.

  Йдуть кати

Учень:             Помилуйте, я прошу Вас, благаю.

                          Я вивчу все з латині,

                          Я вам обіцяю.

Учень (дід)      (прокидається на уроці, учні читають)

                   Phodus sententia, instruction, Sophocles, terra

Учень (дід в молодості)       ( кричить: )

                       Я знаю

                       Europa est terra.  Roma est in Italia.

                ( Дід і онук знову разом і дід каже: )

Дід :               Запам'ятай, онучку, ти на майбуття,

                        Що ми вчимося не для школи, а для життя.

Діти:              А ми знаємо як сказати цей мудрий вислів латинською мовою:

                        Non scholae, sed vitae discimus.

Ведучий:     Багато ми уже сказали про найближчу, найріднішу нам людину –

                     маму. А тато? Хіба він не найближчий і не найдорожчий?

Ведуча:        Ми добре розуміємо, що хоча зовні тато часом суворий,   

                      вимогливий, але в душі він добрий, ласкавий і ніжний, як мама.

                      Це його чоловіча вдача не дозволяє виявляти ці почуття.

(спортивна композиція)

Учень:        Усе в житті міняється і в'яне,

Усе мина, відходить назавжди.

Лиш батьківська любов ніколи не зів'яне,

Лиш татові слова зі мною назавжди.

Усе, що є в житті, то долі повеління,

А все, що є в мені, то батькове учіння.

Від батька в мене є терпіння і удача,

І розум, батьку мій, - це твоя добра вдача.

Люблю усе живе, що квітне і буяє,

Це, батьку, мабуть, я також від тебе маю.

Ти передав мені усе, що сам умієш,

І наділив мене усім, що сам ти знаєш.

Життя іде-бреде, квітує і згасає,

Науку цю твою я завжди пам'ятаю.

Ведучий:     Татова любов до нас стримана. Недарма у народі кажуть, що

                      дитину треба любити так, щоб вона про це не знала. Саме такою

                      і є батьківська любов.

Учень:                Батьку любий, тату милий,

                            Нинішнього свята

                            Ти від нас прийми, щиренький,
Ці слова подяки.
Ці слова — це щира мова,
Щире побажання,
Щоб прожив ти многі літа,
Не зазнав страждання.
Щоб усе тобі велося,
Щастя не минало,
Щоб твоє любляче серце
Смутку не зазнало.
Щоб благословив Всевишній
Твій доробок всюди,
Щоб усе перемагав ти,
Перешкоди й труди.
Щоб ти вивів нас у люди
Та втішався нами,
Щоб гордитись міг своїми
Донями й синами.
Щоб навчив нас здобувати
Щастя боротьбою,
Щоб весь народ український
Тішився тобою.

Учень:        Уклін тобі, наш рідний тату,

                     За те, що ласка в тебе є.

                     Нехай же рідну нашу хату
Біда і горе обмине.
За те, що можем мирно жити,
За те, що все ти бережеш,
За те, що вмієш нас любити.
Тож будь щасливим ти без меж.

Ведуча:       В наш час дуже модними стали танцювальні шоу і на нашому святі презентуємо конкурс «Танцюють всі!» і будемо всі разом вибирати найкращого тата – танцюриста.

(Конкурс «Танцюють всі!»)

Ведучий:    Сьогодні ми багато слів сказали про батьків, але серед нас ще є бабусі й дідусі. Слова шани для них:

Учень:        Свою бабусю знаю

Я  з давніх, давніх пір.

Її обличчя любе,
її ласкавий зір.
Замислиться бабуся,
Зажуриться на мить,
І знов, дивись, сміється,
Ласкаво гомонить.
Та над усе найбільше
Сподобались мені
Її ласкаві руки,
Умілі та міцні.
Оцій руці хорошій
Робота не важка.
Бо в’яже, варить, пише
Бабусина рука.

У подарунок нашим бабусям танцювальна композиція

Учень:        У мене є людина,

                     З якою я і в воду, і в вогонь, і вбрід.

                    Відгадайте: хто це?

                    Та це ж мій дід!

                    В мого діда руки золоті,

                    Вміють все вони робити:

                    Майструвати, вішалку прибити,

                    А як треба вішалку прибити.

Ведуча:       Шановні батьки, бабусі, дідусі! Сьогодні ми підготували для вас сюрприз. Це – міні-твори про наші родини, про наших батьків. А тому пропонуємо конкурс «Впізнай мене».

                            (Конкурс «Впізнай мене». Вчитель зачитує твір – батьки відгадують, хто його написав)

Учень:        Ми усі – одна сім'я,

                   Неповторні  - ти і я!

будемо усі дружити,
в мирі і злагоді жити.

Бо життя –це диво, казка!

В ньому є любов і ласка.

Ми прийшли у світ, щоб жити

Й на Землі добро творити.

Вчитель:  Сім'я – це святиня духу людського, шляхетних почуттів: кохання, любові, вірності, піклування. Лише в сім'ї ми відчуваємо душевний спокій. Родина дає поштовх до розвитку нашої творчості, талантів.

                            Мені дуже приємно, що сьогодні на нашому родинному святі зібралося таке тісне коло: батьки і діти, діти і батьки. Не помилюся, якщо скажу, що сьогодні батьки із завмиранням серця слухали й дивилися виступи своїх дітей, а діти пишалися батьками. Адже є чим і ким пишатися. Ви звернули увагу на виставки «Умілі руки», «Моя перша іграшка», на фотогазету «Моя гімназійна родина». Скрізь ви побачили, що кожна родина особлива.

                            Хочу подякувати всім учасникам родинного свята: дітям, батькам, вчителям. Мені б дуже хотілося, щоб наше свято запалило вогник творчості в душах батьків і дітей, щоб він ніколи не згасав і щоб, як символ родинного вогнища, передавався від покоління до покоління, від матері до доньки. Нехай вогонь родинного вогнища нагадує вам, що немає нічого ціннішого й дорожчого у світі, ніж сім'я.

(Вчителька передає символ родинного вогнища, широку свічку на низькій підставці бабусі, потім свічку отримує мати і далі донька.)

Бабуся:      Ідуть літа, ідуть поволі,

                   І я уже немолода.

                   Пригадую свою нелегку долю...

Так, з гідністю я по життю пройшла.

Я мудрість по краплині осягала,

І від землі, і від людей училась я

Для того, щоб було і щастя, й доля,

Потрібно, щоб горіла ця свіча.

Бо в ній вся сила нашої любові –

Це символ вогнища сімейного, це мир.

Доню, пам'ятай це слово:

Люби, завжди люби і вір!

Нехай в сім'ї твоїй завжди вогонь палає,

Любов'ю, злагодою повнить дім,

І хай щасливими твої маленькі діти

Й здоровими перебувають в нім.

                          (Передає свічу доньці)

Мама:        Так, мамо, ти як завжди права,

                   Для жінки так важливо пам'ятать,

                   Що лиш сім'я – оце її застава,

                   І тільки їй її оберігать.

Вона – хранителька вогню святого,

Що в давнині створив сім'ю,

Бо мудрість, виваженість й слово

Оберігають цю родину дорогу.

О, доню! Цей вогонь тобі дарую.

Ти передай у спадок донечці своїй,

Щоб і вона була щаслива й мудра

Й оберігала в старості щоб спокій твій.

О, доню! Хочу долі й хочу щастя

Для тебе, і для брата,

Я хочу, щоб вас люди поважали

І щоб щасливими й здоровими зросли.

(Передає свічу доньці)

Донька:     Матусю, ці слова запам'ятаю,

І цей вогонь я, знайте, збережу,

І все найкраще від бабусі і матусі

Я дітям через роки пронесу.

І хай ця естафета буде вічна –

Так на землі було віки тисячоліть,

І хай свіча все людство зігріває,

Нехай для всіх як символ вічності горить.

Учень:        У кожного свій край.

          В собі його шукай –

          Любисток, що зацвів

Під маминим вікном.

І житній вітер нив,

Що спить чутливим сном.

Учень:       У кожного свій край.

В собі оберігай

І колисковий спів,

І матері сльозу,

І стежку, де ступив

На сонячну росу.

Учень:       У кожного свій край.

Навічно пам'ятай,

Що народився ти

Для мужності, добра,

Що є пора цвісти

І зважувать пора.

Учень:       У кожного свій край.
В собі його пізнай
Як далечінь і вись
У птаха під крилом.
Та людям засвітись
Ласкавістю, добром.

Учень:       Коли на світ з’являється дитина,

                   Свій перший крок віддавши висоті,

                   Завжди радіє щиро вся родина
І щастя їй бажає у житті.

Учень:       Ведуть в життя дороги і стежини

                   І день новий над світом устає.

Ну що ми в цьому світі без родини –

Вона одна нам сили додає.

Учень:       В родині зайвих не бувало зроду,
Тут поруч всі - і сиві, і малі.
І без родини не бува народу,
Як не буває неба без землі.

Учень:       За сина  -  батько, а сестра за брата.

                   В одній родині села і міста,

Бо в нас одна країна – мати –

То наша Україна золота.

(Лунає пісня «Є на світі одна країна»)

Пам'ятка  для учнів «Як займатися особистісним саморозвитком»

1.     Проявляй у всьому неухильну наполегливість

2.    Спробуй уявити які особистісні якості тобі будуть потрібні у самостійному  житті. Подумай які якості ти можеш сформувати зараз, під час навчання.

3.    Проаналізуй індивідуальні особливості виконання навчальних завдань. Дай собі відповідь на такі запитання:

-         для чого ти навчаєшся, які мотиви навчання?

-         чи вмієш ти ставити навчальні завдання і самостійно їх вирішувати?

-         як ти звично контролюєш себе?

-         чи довго можеш лишатися працездатним?

-         коли протягом дня працюєш продуктивніше?

-         чи вмієш ти зосереджуватися на навчальних завданнях?

-         яким чином ти запам’ятовуєш матеріал?

-         які недоліки твоєї навчальної діяльності тобі можуть заважати?

4.     Формуй і тренуй в собі якості культури розумової праці.

5.    Коли берешся за будь-яку справу подумай який результат повинен отримати .

6.     Старайся наперед оцінювати свої можливості.

7.     Навчися своїм примхам відповідати чітко і коротко «ні»

8.     Вчися не тільки виробляти свою думку, а й виказувати її.

9.     Старайся самостійно виконувати завдання, що стосуються твого власного життя.

10.                       Не бійся помилок, просто їх треба своєчасно виправляти.

11.                       Чесно визнавай неправоту , пам’ятай що впертість – самозахист слабкої людини. 

Правила батьківської поведінки 
в організації навчання дитини

       

  1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви вимагаєте її (самостійності) в усіх сферах повсякденного життя, тим більше зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності в шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією ціллю, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного і тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

         2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, таким як, наприклад, вказівка на довідники, знаходження правил, відгадування ребусів та інше, що може привести до шляхів розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.

         3. Дайте своїй дитині можливість перенести знання зі школи на домашній рівень і таким чином практично їх засвоїти.

         4. Визнайте здобутки дитини. Надавайте перевагу похвалі (заохоченню), а не докорам. Похвалою та заохоченням Ви досягнете чогось набагато легше та краще, ніж ниттям, нагадуваннями і іншими покараннями.

         5. При похвалі звертайте увагу на те, щоб не обмежувати її критикою («Дев’ять, звичайно, чудово, але без двох дурних помилок це могло бути б дванадцять»). Будьте обережними в обходженні із заохоченнями (винагородами) як визнанням здобутку (ефективності).

         6. Не ставте перед своєю дитиною завищені вимоги. Не робіть їх строгішими ніж вимоги вчителів, наприклад, вимагаєте виконання додаткових завдань.

         7. Будьте зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків, які читають, швидше й сама читатиме, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

         8. Говоріть, по можливості, якомога позитивніше про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона бореться зі своїми власними упередженими думками.